Пінгвін магеланський (Spheniscus magellanicus)

Пінгвін магеланський (лат. Spheniscus magellanicus) – птах сімейства пінгвінових роду пінгвіни.

Опис

Дорослі особини досягають зросту 70-80 см та ваги 5-6 кг. Задня (верхня) частина пінгвінів чорна, передня біла, з двома або однією чорною смужкою на шиї. Дзьоб і лапи – брудно-сірого кольору, з червоним або помаранчевим відтінком.

Пінгвін магеланський названий на честь великого мандрівника Фернана Магеллана, який ще на початку XVI століття, в 1518 році, вперше зустрів цього птаха.

Спосіб життя

На березі ці пінгвіни дуже боязкі і за небезпеки ховаються в глибокі нори. У воді ж вони стають хоробрими і можуть бути агресивними.

Тривалість життя – близько 15 років, рідше – до 20 років. У магеланські пінгвіни можуть доживати до 20-25 років. Харчуються магеланські пінгвіни крилом, каракатицями і дрібною рибою. Гнізда влаштовують у норах, які викопують у м’якому ґрунті.

Розмноження

Самиці можуть приступати до розмноження у віці 4 років, а самці, як правило, на рік пізніше. Дорослі пінгвіни прибувають до місць гніздування у вересні і після викопування нової нори або ремонту старою, десь у середині жовтня, приступають до відкладання яєць. Якщо магеланські пінгвіни втрачають кладку, вони не відкладають яйця повторно.

У кладці зазвичай знаходяться два однакові за розміром яйця, вагою близько 125 г, друге з яких відкладається через 4 дні після першого. Насиджування триває близько 40 днів, причому самиця насиджує кладку першою, тоді як самець годується в морі. Він годується з відривом до 500 км від колонії і через 15-20 днів повертається, щоб змінити самицю. Потім вона на такий же період йде їсти. Зазвичай птахи годуються на глибинах менше 50 м, але можуть пірнати і до 100 м. Обидва батьки позмінно обігрівають пташенят приблизно до місячного віку.

До кінця першого місяця життя у пташенят розвивається мезоптильний пуховий наряд, і пташенята вже наважуються блукати за межами нори. Перебуваючи в норі, пінгвинята захищені як від хижаків, так і від негоди.

Батьки, вигодовуючи пташенят, віддають перевагу першому, що вилупився, що часто веде до загибелі другого пташеня.

Після того, як пташенята залишають колонію, батьки вирушають у море, щоб відгодуватися перед щорічним линянням, що починається в березні. Линяння триває 3-4 тижні, після якого птахи залишають місця гніздування і залишаються в морі до початку наступного сезону розмноження.

Ареал розповсюдження

Магеланські пінгвіни поширені на берегах Південної Америки та Фолклендських островах. Тут можна зустріти їх великі колонії. Основний ареал гніздування магеланських пінгвінів – патагонське узбережжя, Вогняна Земля, острови Хуан-Фернандес та Фолклендські острови. Окремі особини були помічені на півночі до Ріо-де-Жанейро та півдня Перу. Також вони населяють береги Південної Америки на північ від Коквімбо (Чилі) та Ріо-де-Жанейро.

Під час зимівлі птахи широко мігрують, досягаючи бразильського узбережжя до 10-15° пд.ш. Природними хижаками для магеланських пінгвінів у морі є морські леви, морські леопарди та косатки, а пташенятам та яйцям загрожують пернаті хижаки – чайки та поморники.

Чисельність та загрози існування

Чисельність магеланських пінгвінів оцінюється приблизно у 1,8 млн. пар.

Колонії на островах Магдалена і Марта в протоці Магеллана здавна піддавалися набігам індіанців, які ловили невелику кількість птахів, але чисельність виду при цьому залишалася стабільною.

У XVIII—XIX століттях на магеланських пінгвінів почали нападати європейці, які організовували сюди численні експедиції. Лише на острові Магдалена європейці заготовляли до 14 тисяч птахів на рік. І чисельність виду стала падати.

І незважаючи на те, що сьогодні на островах Магдалена та Марта створено національний парк пінгвінів, чисельність цього виду продовжує залишатися невеликою. По-перше, збирання яєць місцевим населенням триває, а по-друге, численні туристи часто турбують птахів і руйнують їхні нори.

Джерело: Жива Планета