Пінгвін Гумбольдта (Spheniscus humboldti)

Пінгвін Гумбольдта – вид птахів з роду Пінгвіни родини пінгвінових. Названий на честь німецького вченого Олександра Гумбольдта. Їх популяція перебуває у зоні ризику та охороняється відповідно до законів США.

 

розміри

За розміром нагадує Магеланського пінгвіна.
Зріст: 65-70 см
Вага: близько 4-4,7 кг.
Самці трохи більші за самиць.

Зовнішність обох видів також схожа (чорні спина і голова, біле черево), за винятком того, що пінгвін Гумбольдта має одну, а не дві білі смуги, що йдуть через горло. Забарвлення самиць подібне до кольору пір’я самців.

Спосіб життя

Любить кам’янисті узбережжя. Харчується рибою та ракоподібними неподалік берега на глибині менше 60 м., але може пірнати і на 150 м. Взимку може мігрувати на сотні кілометрів від місць гніздування. Досить незграбний на суші, проте у воді – чудовий «рибалка».

Здатний розмножуватися у віці 2 років. Гнізда влаштовують в норах, невеликих скельних печерах або просто в ямках на поверхні грунту. Яйця відкладають з березня по грудень, проте, залежно від положення колонії, виражені два піки: у квітні-травні та вересні-жовтні. Якщо кормові умови цьому сприяють, цілком може виростити два виводки протягом року. Зазвичай за двомісячним линянням слідують два періоди розмноження по 5 місяців кожен. Таким чином, птахів у районі гніздування можна побачити протягом усього року. Два однакові за розміром яйця відкладаються з інтервалів у 2-4 дні. Обидва батьки насиджують кладку протягом 40-42 днів.

Найбільша кількість яєць гине внаслідок затоплення гнізд штормами, руйнуванням нір та через хижацтва чайок. Пташенята вилуплюються з інтервалом у два дні. Батьки годують пташенят щодня, вирушаючи на годування вранці та повертаючись увечері. Іноді, щоб дістатися зі схилів суші до води, проходять через місця, де лежать морські котики, ризикуючи власним життям (можуть стати їм кормом, тому обирають час, коли котики відпочивають).

У період розмноження пінгвіни Гумбольдта не вирушають на відстань більш як 35 км від колонії. Пташенята «відлітають» у віці 10-12 тижнів і залишають колонію на кілька тижнів, щоб харчуватися в морі.

Дорослі птахи з року в рік гніздяться в тому самому гнізді і з тим самим партнером. Після того, як останнє пташеня другого виводка «злетіло», дорослі птахи перед линянням на кілька тижнів вирушають у море годуватися. Птахи линяють близько трьох тижнів – у січні-лютому. Після завершення линяння птахи знову на два тижні йдуть у море, щоб набрати вагу перед новим періодом розмноження.

У неволі пінгвіни Гумбольдта доживають понад 30 років.

Поширення та чисельність

Пінгвіни Гумбольдта зустрічаються тільки на західному узбережжі Південної Америки в зоні впливу холодної Перуанського течії, о. Фока (5° південної широти) біля узбережжя Перу в Альгарробо (33° південної широти) у Чилі. Окрема колонія існує далі на південь, на островах Пуніуіл.

Світова популяція налічує 12 000 пар, з яких 8 гніздяться в Чилі, а 4 – у Перу. Чисельність цього виду на даний час значно скорочується через надмірний вилов риби, загибель птахів у рибальських мережах та діяльність людини при зборі гуано. Природними хижаками для них є чайки, грифи, каракара, лисиці, ластоногі та китоподібні.

Узбережжя, вздовж якого живуть пінгвіни, дуже схильне до впливу Ель-Ніньо. У такі періоди, крім їжі, змінюється і погода. Йдуть сильні дощі, які можуть повністю змити колонії, як це трапилося на узбережжі Перу та Чилі у 1997/98 р.р.

 

Джерело: Wiki