Новозеландські пінгвіни подорожують за їжею на тисячі кілометрів
Як з’ясували вчені, новозеландські пінгвіни пропливають до 2 500 тисяч кілометрів від місць гніздування до місць годівлі. Причому за день вони можуть пропливати до 80 кілометрів.
Дослідники під керівництвом Томаса Маттерна з Університету Отаго з листопада 2016 року до березня 2017-го прикріпили до 10 самців та 7 самок новозеландських пінгвінів супутникові передавачі. Потім фахівці порівняли міграційні шляхи з доступними океанографічними даними, зокрема температурами водної поверхні.
Передавачі на 9 пінгвінах працювали до того моменту, як птахи вирушили у зворотньому шляху, а передавачі на 5 пропрацювали протягом усієї міграції.
Дослідники виявили, що протягом 69-денної міграції новозеландські пінгвіни пропливали 3500-6800 кілометрів. При цьому в день птахи долали до 80 км – це, як припускають, близько до граничної дистанції, яку пінгвіни можуть пропливти за день.
Від місць гніздування пінгвіни рухалися на південний схід, а потім прямували до одного з двох місць годівлі: одне поблизу субтропічного фронту, на півдні Тасманії, інше південніше, недалеко від субантарктичного фронту.Як виявилося, птахи, які залишили місця гніздування раніше цього сезону, частіше прямували до субтропічного фронту. При цьому вони долали в середньому на 750 км менше. Інших пінгвінів, мабуть, довше «затримують» пташенята, тому вони вирушають в дорогу пізніше. Тому вони змушені пливти швидше до місць годівлі у районі субантарктичного фронту.
«Пінгвіни залишають узбережжя Нової Зеландії, коли продуктивність океану наближається до пікової. З цієї точки зору, подорож на тисячі кілометрів здається позбавленою сенсу, – зазначає Т. Маттерн.
«Ми вважаємо, що така незвичайна поведінка могла дістатись їм від предкових видів, що розвивалися на півдні, у субантарктичному регіоні, а потім населили Нову Зеландію. Це також пояснює, чому ці пінгвіни гніздяться на південному узбережжі: якби це відбувалося на півночі, подібна міграційна поведінка просто не була б здійсненною», – додав Т. Маттерн.
Дослідження було опубліковано в журналі PLOS ONE, коротко про результати роботи повідомляється в пресрелізі на сайті EurekAlert! Джерело: ПопМех